ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ НИРОК

Лабораторна діагностика хвороб нирок

Лабораторна діагностика хвороб нирок є важливою складовою виявлення та контролю розвитку патологій цього органу. Нирки виконують функцію фільтрації крові, підтримання водно-сольового балансу та виведення токсичних продуктів обміну. Тому своєчасне виявлення захворювань нирок може запобігти розвитку ускладнень та важких форм патологій. Лабораторні методи допомагають виявити хвороби на ранніх стадіях, що суттєво покращує прогноз лікування.

Основні методи лабораторної діагностики хвороб нирок

1. Аналіз сечі

   • Оцінка фізико-хімічних та біохімічних властивостей сечі є одним з основних методів діагностики хвороб нирок. У нормі сеча має світло-жовтий колір, прозора, без запаху та з pH 5-7.

   • Загальний аналіз сечі дозволяє визначити наявність білка, глюкози, крові, лейкоцитів, бактерій, еритроцитів та інших аномальних елементів, які можуть свідчити про захворювання нирок.

   • Протеїнурія — наявність білка в сечі — є показником порушення функції нирок, таких як гломерулонефрит, нефротичний синдром або ниркова недостатність.

   • Гематурія — наявність еритроцитів у сечі — може бути ознакою запалення або травми сечовивідних шляхів, а також каменів у нирках.

   • Лейкоцитурія — підвищення кількості лейкоцитів у сечі свідчить про бактеріальну інфекцію нирок або сечовивідних шляхів, таку як пієлонефрит.

2. Клінічний аналіз крові

   • Загальний аналіз крові є ще одним важливим методом діагностики, оскільки він дозволяє виявити ознаки запалення, анемії або порушення функції нирок. Наприклад, підвищений рівень креатиніну в крові може свідчити про зниження функції нирок.

   • Лейкоцитоз та підвищення ШОЕ часто супроводжують інфекційні процеси, зокрема при пієлонефриті.

3. Аналіз сечі за Нечипоренком

   • Цей метод дозволяє детальніше вивчити склад сечі, особливо у разі підозри на запальні процеси в нирках. При цьому визначаються кількість еритроцитів, лейкоцитів та циліндрів в 1 мл сечі.

   • Нормальний рівень лейкоцитів у сечі за Нечипоренком — до 2000 в 1 мл, еритроцитів — до 1000 в 1 мл. Підвищення цих показників свідчить про патологічний процес у нирках.

4. Біохімічні тести

   • Аналіз крові на рівень креатиніну та сечовини є важливим для оцінки функції нирок. Підвищення цих показників може вказувати на порушення фільтраційної здатності нирок.

   • Кліренс креатиніну використовується для оцінки швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) — основного показника функціонального стану нирок. Зниження цього показника вказує на наявність хронічної ниркової недостатності.

   • Показник мочової кислоти також може бути підвищеним при захворюваннях нирок, зокрема при подагрі.

5. Ультразвукове дослідження (УЗД) нирок

   • УЗД є неінвазивним методом, який дозволяє оцінити розміри та структуру нирок, виявити зміни, такі як камені, пухлини, кисти або ознаки запалення. Цей метод є особливо корисним для виявлення обструкцій або пошкоджень нирок.

6. Тест на мікроальбумінурію

   • Тест на мікроальбумінурію дозволяє виявити невеликі кількості білка в сечі, що може бути раннім симптомом діабетичної нефропатії або інших захворювань, що спричиняють пошкодження гломерул.

7. Тести на інфекційні захворювання

   • Лабораторні дослідження на наявність бактерій у сечі є основним методом діагностики бактеріальних інфекцій сечовивідних шляхів та нирок, таких як цистит або пієлонефрит. Для цього використовується посів сечі, що дозволяє визначити тип бактерій і їх чутливість до антибіотиків.

8. Генетичні дослідження

   • У разі підозри на спадкові захворювання нирок, такі як поликистоз нирок або гломерулопатії, може бути проведено генетичне тестування для виявлення мутацій, що спричиняють ці захворювання.

9. Біопсія нирки

   • У випадках, коли діагноз не може бути поставлений за допомогою неінвазивних методів, може бути проведена біопсія нирки для вивчення тканин органу. Це дозволяє точно визначити тип захворювання, зокрема гломерулонефрит або нефротичний синдром.

Інтерпретація результатів лабораторних досліджень

Збір і аналіз результатів лабораторних тестів є важливою частиною діагностичного процесу. Лікар повинен враховувати не тільки окремі показники, але й загальний стан пацієнта, його клінічні симптоми, анамнез та результати додаткових обстежень. Лабораторні дані допомагають визначити тип захворювання, стадію розвитку патології та наявність ускладнень.

Значення лабораторної діагностики в лікуванні хвороб нирок

Лабораторні дослідження є основою для встановлення точного діагнозу, вибору лікувальної тактики та оцінки ефективності лікування. Вони допомагають виявити захворювання на ранніх стадіях, що дає можливість застосувати менш агресивні методи лікування і знизити ризик розвитку хронічної ниркової недостатності.

Своєчасна лабораторна діагностика, а також регулярний моніторинг функції нирок у пацієнтів з хронічними захворюваннями, такими як діабет чи гіпертонія, є важливими умовами для підтримки нормального стану організму і запобігання серйозним ускладненням.